От і добіг до завершення непростий, не схожий на всі попередні, навчальний рік. На жаль, сьогодні не лунає радісно в нашому рідному ліцеї дзвоник, не чути в класах дитячий сміх, в коридорах немає галасу дітвори, журба і сум панують біля школи. Вперше в цей святковий день нам усім сумно від того, що живемо в час війни, у час болю та страждань. Багато хто з вас вимушено покинули рідні домівки: хтось виїхав за кордон, хтось переїхав, але залишився в Україні. Та й останній дзвінок для Вас пролунав онлайн! Але, незважаючи на всі труднощі, ми справилися з навчанням!

Від усього нашого колективу дякуємо Вам, наші учні, за ваші маленькі здобутки та маленькі перемоги у навчанні та спорті у цей непростий час, за наше онлайн-спілкування. Глибока вдячність батькам – за турботу, надійну підтримку та розуміння під час дистанційного навчання.

Знаємо, як непросто було всім нам, ми плели сітки, готували їжу, допомагали переселенцям, волонтерили, – і водночас дистанційно навчали і навчалися.

Наш ліцей в громаді став центром волонтерства, допомоги та підтримки. Часто виступали сльози на очах від жахливих новин, тривожних сирен, розповідей переселенців, проте, ми, як ніколи, згуртувалися, об’єднали зусилля задля права жити у рідному селищі, навчатися у рідному ліцеї і працювати на рідній землі.

Ми пишаємось кожним з Вас наші учні і віримо в нашу перемогу і в те, що наступний Перший дзвоник пролунає у стінах нашого ліцею і ви зберетеся у своїх класах, запросите вчителів і подякуєте одне одному за допомогу, підтримку та вірну дружбу.
Хай віра в нашу перемогу дасть нам сили та надію на майбутнє.

Мирного неба вам, сонячних днів! І до нових зустрічей у стінах рідного ліцею!