Шевченкове слово лунає крізь час!

Пророк! Славетний наш Пророк!

Твій голос тут. Ні, він не змовк.

Слова, що линуть від душі,

Вони живі, живі, живі!

Ми боротьбу ведем зі злом,

Що йде й містом, і селом.

Але його не боїмося,

На твоїх творах ми вчимося,

Долати труднощі життя,

Щоб було світлим майбуття.

Ти серед нас блукаєш всюди,

Ведеш у світ нас, поміж люди.

Навчаєш доброті й відвазі,

До тебе завжди ми в повазі,

Схиляєм голови уклінно,

Бо твоя мудрість — то безцінно.

І скільки б не минуло літ,

Не згасне полумʼяний цвіт,

Твоїх рядків у «Кобзарі»,

Відкриєм книгу на зорі,

А в ній і мудрість, і знання,

Заклик до самопізнання,

До боротьби за рідний край,

Щоб був нарешті справжній рай.

ⓒ Тетяна Прокоф'єва