Пам'яті Небесної Сотні
А сотню вже зустріли небеса... Летіли легко, хоч Майдан ридав... І з кров'ю перемішана сльоза, А батько сина ще не відпускав... Й заплакав Бог, побачивши загін: Спереду - сотник молодий, вродливий І юний хлопчик в касці голубій, І вчитель літній, сивий-сивий... І рани їхні вже не їм болять... Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло... Як крила ангела, злітаючи назад, Небесна сотня в вирій полетіла... |
18-20 лютого – найтрагічніший етап Революції Гідності. У ці дні, 5 років тому в центрі Києва загинули близько ста осіб, кілька десятків зникли безвісти, більше тисячі дістали поранення, а сотні – були заарештованими та підданими тортурам.
20 лютого – день героїв Небесної Сотні. Ми знову переживаємо ці події, перебираючи думки у голові: «Уже п’ята річниця…». Та цього ж можна було уникнути, оминути трагічні сторінки, доповнити історію стрічками радості. Невільно тече сльоза по щоці. Скільки молодих, скільки успішних, розумних, талановитих людей загинуло. Полягли за свою Батьківщину – одну для всіх. У кожного із них було своє захоплення, нагальні справи, друзі, родичі, сім’ї та об’єднував їх непоборний та непідробний патріотизм!
Ми повинні пам’ятати, шанувати подвиг невинно убієнних героїв своєї країни. Схилімо в жалобі голови перед звитягою героїв, віддавших за свободу душі. Герої не вмирають допоки вони в серцях, душах, пам’яті тих, хто живе. Саме тому ми не маємо права забути!
